ADMA Scanner

Команда Асоціації промислової автоматизації України (АППАУ, — лідер проєкту GDT Textile) аналізує інструменти діагностики та самодіагностики МСП з 2020 року. Як лідер української Індустрії 4.0, АППАУ фокусується саме на виробничих МСП й на початку вибір був зроблений на користь методології SIRI. У 2020-2021 роках АППАУ мала низку перемовин з керівництвом SIRI (Smart Industry Readiness Index), але далі процес не пішов через фінансові труднощі — ця методика працює виключно з залученням експертів, а їх навчання та сертифікація є платними.

Влітку 2024 АППАУ повертається до цього питання вже у межах співпраці EDIH Kyiv Hitech, де просувається інструмент DMA (Digital Maturity Assessment). АППАУ оцінює цей інструмент як надто складний для українських МСП й з дещо нерелевантним балансом в акцентах — надто велика увага є до окремих технологій (як ШІ чи кібербезпека), тоді як інші важливі питання (наприклад, про більш базові технології чи загальну модернізацію) є поза увагою. У межах дослідження методик самодіагностики, АППАУ проаналізувала ще декілька подібних методик.
 

Зрештою, й аналізуючи досвід сусідніх країн, у першу чергу Польщі, вдалося дослідити методологію ADMA (Advanced Manufacturing). Вона фокусується на 7 зонах цифрової та зеленої трансформації виробничих МСП: 

1. Технологічна модернізація — охоплює життєвий цикл виробничих технологій: від інвестиційних планів, через навчання персоналу й до показників експлуатації, технічного обслуговування та ремонтів. 

2. Цифрова фабрика — оцінює цифрову інфраструктуру підприємства, де акцентує на інтеграції цифрових технологій та мереж, зборі даних та прозорості та доступності інформації в реальному часі.

3. Екологічна фабрика — спрямована на зменшення негативного впливу виробництва на довкілля, акцентуючи увагу на сталості, циркулярній економіці та відновлюваних джерелах енергії.

4. Управління життєвим циклом продукту з фокусом на клієнті — ця зона оцінює спроможності підприємства відповідати змінам ринку та клієнтів, зі швидким переналаштуванням процесів у виробництві. 

5. Організація, орієнтована на працівників — низка питань у цій категорії оцінює методи та політики підприємства, орієнтовані на максимальне залучення співробітників, їх розвиток, командну роботу та автономність у прийнятті рішень. 

6. Смарт виробництво — тільки в цій зоні йдеться про технології автоматизації та діджиталізації 4.0, специфічні для підвищення ефективності та гнучкості виробничих процесів.

7. Відкрита фабрика, орієнтована на інтеграцію в ланцюги доданої вартості — низка питань в цій зоні оцінює спроможність підприємства до обміну знаннями та навичками з іншими підприємствами та науковими установами, наявності та розвинутості інноваційних політик, готовності до співпраці у межах відкритих екосистем.

Таким чином, в порівнянні з іншими методиками ADMA має низку переваг

• методика орієнтована саме на виробничі підприємства, що відразу відсікає більшість інших, більш універсальних методик;

• потужна підтримка європейських партнерів: АППАУ підписала угоду про співпрацю з європейським проєктом Trans4Mer, який власне впроваджував цю методику останні 5 років в ЄС;

• повнота та комплексність (від обладнання, людей, технологій й до цифровізації та зеленого переходу). ADMA це не тільки про (само) діагностику, але й надання портфеля послуг від сертифікованих сервіс-провайдерів та платформи;

• необов’язковість експертної підтримки, але також можливість умовно безоплатної сертифікації експертів. 

Перший досвід в проєкті GDT Textile

Консорціум 3х партнерів (АППАУ, Урклегпром та Івано-Франківська ТПП) розпочав проєкт у вересні 2024. До них доєднались кластери циркулярної економіки та Подільського кластеру моди, а також 2 EIDHs — Clotex з Хмельницького, який спеціалізується саме у сфері легкої промисловості, та Kyiv Hitech, основу якого складають експерт DIH КПІ (Київського політехнічного університету ім. І. Сікорського). 

За 2 місяці впровадження проєкту можна продемонструвати три головні результати:

• АППАУ запустила опитування ринку по методиці ADMA. Зараз це опитування завершено. У ньому взяли участь 133 респонденти (в онлайн режимі) переважно зі сектору легкої промисловості України.

• Розпочались фокусні інтерв’ю, зовнішні комунікації, візити на підприємства та стратегічні сесії, метою яких є створення сильних бізнес- та юз-кейсів. Саме вони ляжуть в основу розробки дорожньої карти цифрової трансформації легкої промисловості. 

• З 2 EDIHs та кластерів створена експертна команда, яка на 100% інтегрувалась в євро-проєкт Trans4Mer, звідки походить методика ADMA. Підписана угода про співпрацю, отриманий офіційний дозвіл на використання методики й почалася регулярна передача досвіду від європейських партнерів. Також планується ще організація навчання експертів.

Найцікавішим для широкого загалу є наразі результати опитування. Вони дають картину сучасного стану виробничих МСП. Отже, як виглядає нинішній портрет українських виробників (переважно зі сфери легкої промисловості).

• Зона 1 (модернізація виробництв): підприємства достатньо уваги приділяють модернізації виробництв (закупівлі нового технологічного обладнання), хоча більша частина з них робить це не системно.

• Зона 2 (цифрова інфраструктура): переважна більшість респондентів немає єдиної, інтегрованої цифрової інфраструктури, а рівень захисту від кіберзагроз на найнижчому рівні.

• Зона 3 (екофабрика): тут все знаходиться на початкових рівнях. І якщо в матеріало- чи енергозбереженні підприємства можуть радше розраховувати самі на себе, то у сфері управління відходами є велика залежність від загальної інфраструктури управління відходами (муніципальної чи загальнодержавних нормативних рамок).

• Зона 4 (управління життєвим циклом продукту з фокусом на клієнта): в цій сфері існує великий розрив між досить добре розвинутими практиками клієнтоцентричності у продажах та на рівні керівництва, й тим, як це управляється на виробництві (сучасні САПР використовують менш як 3% респондентів). Попередній висновок є таким, що це є зона потенціалу й швидкого росту. Якщо наскрізне проєктування й управління всім життєвим циклом впровадити за допомогою цифрових інструментів це швидко дасть значну оптимізацію виробничих процесів й значно зменшить % браку.

• Зона 5 (людиноцентричність): респонденти виглядають досить впевнено в аспектах делегування завдань співробітникам, командної роботи та залучення працівників до розв’язання різних, в тому числі інноваційних задач. Натомість головною проблемою є дефіцит кваліфікованих кадрів і який зростає повсюдно.

• Зона 6 (автоматизовані, розумні виробництва): рівень автоматизації та роботизації виробництв, також управління інноваціями та мережування є слабкими місяцями респондентів.

• Зона 7 (управління інноваціями та мережування): у цій зоні рівень розвитку виробництв є радше початковим. Мала частина підприємства заявляють про готовність співпраці з зовнішніми експертами, залучення їх до інноваційного розвитку й мережування в рамках цілих екосистем.

Якщо резюмувати, то портрет виробників виглядає наступним чином. 

Пріоритет й головна увага — на модернізації виробництв та пошуку й утриманні кадрів. Цифровим технологіям надається увага тільки тоді, коли вони забезпечують швидкі результати. Розуміння прискорення автоматизації є, але значні зрушення потребують дуже великих капіталовкладень, й це є проблемою в Україні. Управління відходами, кібербезпека, управління інноваціями — не пріоритетні сфери. На все це не вистачає ні управлінського, ні кадрового ресурсу, а часто й мотивації керівників.

Втім, ця «середня температура» (класичний рівень Індустрії 3.0) різниться по категоріям й, до певної міри, вони формують виклики. Респонденти та їх відповіді виглядають дуже різними залежно від розміру та політики підприємства. Проєкт вже виявив окремі передові підприємства, які мають значно кращі показники по всім зонам, ніж малі чи середні, й де назагал бракує розуміння сучасних тенденцій та орієнтації на глобальні ринки. 

Подальші заходи проєкту включатимуть публічні комунікації, конференції, а також розробку дорожньої карти цифрової трансформації легкої промисловості України, що і є кінцевою метою проєкту. Ця карта буде включати рекомендації до дій, головні ініціативи учасників проєкту, опис кращих бізнес- та юз-кейсів (в тому числі зарубіжних), а також орієнтацію по сервіс-провайдерам в Україні.